Багато на нашій землі обелісків…

Вкарбовано в них золоті імена…

Вклонися, людино, їм низько-низько,

Це – пам'ять, яку залишила війна.

      Велика Вітчизняна війна радянського народу розпочалась 22 червня 1941 року. Відразу після початку війни у Вовчанську почалась загальна мобілізація: на фронт пішло 25 тисяч чоловік, з них  552 добровольці. Ті,  хто залишилися, давали продукцію для армії. З перших днів Вовчанщина відчула подих війни. Не стало чоловіків, синів. Почалися бомбардування Вовчанська та його околиць.                                               

      У вересні 1941 року з трудящих, які не підлягали мобілізації, було створено чотири партизанських  загони. Разом з військовими частинами вони брали участь в обороні Вовчанська.                                                                                                                

 6 листопада 1941 року  німці на декілька днів захопили місто та села району. Але 21 армія Південно-Західного фронту вибила їх із міста. З цього часу Вовчанськ - прифронтове місто. Але в травні – на початку червня 1942 року Вовчанський район знову зайняли фашисти.   З  10 червня  1942 по 10 лютого 1943 року  Вовчанський  район  перебував в окупації. На окупованій  території  німці  встановили  «новий порядок», завдавши місту і його жителям великих збитків.  Було зруйновано промислові підприємства, залізничну станцію, багато житлових будинків, пограбовані колгоспи і радгоспи. Смертю карали всіх порушників. Смерть чекала вовчан за протидію пограбування окупантами, за зберігання зброї, за допомогу партизанам і підпільникам, за забруднення доріг, за  крадіжку і ще багато за що. Знищенню підлягали душевнохворі, інваліди, цигани, євреї. Часто знищували в душогубках – в автомобілях, в будки яких подавався відпрацьований газ. Всього німці вбили і замучили 770 мирних жителів міста і сіл, відправили в Німеччину на примусову працю 1700 осіб.   2 лютого 1943 року після перемоги під Сталінградом війська Воронезького фронту під командуванням генерал–полковника  Голікова  почали наступ в районі Старий  Оскіл - Валуйки. Наступ успішно розвивався на лівому фланзі, де діяло кавалерійське з’єднання шостого кавалерійського корпусу з передовим загоном-201 танковою бригадою. Танкісти  форсували річку Оскіл і раптовим ударом оволоділи містом Дворічною. 5 днів велися бої за Великий Бурлук і Приколотне, бої були в навколишніх селах – Охрімівка і Захарівка. 8 лютого ці селища і села були визволені. Через день, 10 лютого, був звільнений від фашистів м. Вовчанськ.                             

  В ході запеклих і кровопролитних боїв ворог був вигнаний з вовчанської землі, а складна військова операція 6-го гвардійського кавалерійського корпусу під керівництвом генерал-лейтенанта С.В.Соколова увінчалася успіхом.  12 лютого ворог був відкинутий за Сіверський Донець.                                                                    

      Після визволення  району його жителі робили все для переможного завершення війни. Лише в 1943 році з квітня по червень до лав Червоної Армії влилося біля 10 тисяч жителів району.  За активної участі трудящих було обладнано приміщення для евакуаційного госпіталю № 5987, який прийняв перших поранених воїнів у серпні 1944 року. А всього на території району в період війни дислокувалось 46 госпіталів, жителі району зібрали в фонд оборони 2 мільйони карбованців. Нажаль, не повернулися додому з фронтів Другої світової війни 14 тисяч колишніх жителів району, понад одинадцять тисяч захисників Батьківщини полягло на території району.  Серед них були ваші діди і прадіди, бабусі і прабабусі. Були і незнайомі люди, які билися за Вовчанськ, за наше рідне село і загинули тут смертю хоробрих.                            

 Сотні наших земляків боронили землю від німецько-фашистських загарбників. Двоє з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу.